Юрій Сивицький, Голова ради Асоціації Software Ukraine, Член Української ради бізнесу, підготував колонку для Interfax.
Прийнято вважати, що чим менші податки, тим простіше бізнесу і громадянам. Це правда. Але є й інша складова, про яку всі забувають або мовчать – непрозорий розподіл зібраних податків та тотальна недовіра бізнесу і громадян до влади. І, якщо не змінити цю модель, то й надалі влада намагатиметься зібрати більше, а бізнес та громадяни – ухилятиметься від сплати.
Нещодавно обговорювали питання непомірного оподаткування зарплат в експертному колі, за участю представників профільного комітету, фахівців Офісу простих рішень, експертів аналітичних центрів та представників провідних бізнес-асоціацій.
Величезне навантаження на фонд зарплати та непрозорий розподіл зібраних податків призвів до колосальних неплатежів. За останніми даними, ухилення від сплати податків та зборів під час виплати заробітних плат складає 60–230 млрд гривень щороку, а щорічні втрати бюджету від них сягають від 24 до 94 млрд. На цей час за різними оцінками рівень тінізації заробітних плат складає 33-50%.
Воно й не дивно, адже за показником навантаження на заробітну плату – 41% — Україна випереджає значну кількість розвинених країн. Наприклад, США (із навантаженням 31,7%), Японію (32,6%), Британію (30,9%), Канаду (30,9%), Австралію (28,6%), Південну Корею (22,6%), Ізраїль (22,1%), Швейцарію (21,8%), Мексику (20,4%), Нову Зеландію (18,1%) тощо, а також значну кількість країн, що розвиваються.
Таке навантаження, провокує намагання бізнесу «оптимізувати» податки. Але давайте поміркуємо, що породжує податкові неплатежі та приховування реальних доходів? Окрім того, що податки непомірно високі, так ще невідомо хто вирішує, як вони розподілятимуться. І замість того, щоб зробити процес розподілу зібраних податків прозорим та зрозумілим, влада проводить більш жорстку фіскальну політику, дає карт-бланш контролюючим та каральним органам, які вимагають ще більше грошей. І суспільство закручується у таку «спіраль недовіри», якою користуються нечистоплотні люди, що працюють у владі та силових структурах.
Такої ситуації можна і треба уникнути. Для цього потрібно зменшити функції держави. Давно доведено, що держава це поганий власник, тому варто віддати значну частку активів або у вигляді концесії, або державно-приватного партнерства, або розпродати. Це дозволить зменшити податкове навантаження.
Компенсатором цього зниження може бути і скорочення бюджетних затрат. Під час зустрічі домовилися, що витрати на утримання державних органів влади принаймні залишаться на тому ж рівні, що й минулого року, але я за те, щоб продовжувати це скорочення. Це дозволить нівелювати необхідність високих податків, підняти ділову активність та спростити податковий контроль. В цьому випадку скорочуються різного роду фіскально-каральні структури – їхніх послуг просто перестають потребувати.
Для того, щоб зробити процес податкового збору та контролю прозорим, потрібно ввести максимальну цифровізацію, прибравши так званий людський фактор – непотрібних посередників у вигляді перевіряльних органів.
Загалом Україні час замислитися над тим, щоб принципово змінити філософію податкових зборів і піти шляхом розвинених країн. Якщо зазирнути до європейського термінологічного глосарія, можна побачити, що визначення податків у ньому – це несправедливе вилучення коштів. І все більше країн замислюються над тим, як виправити цю несправедливість. Тому на зміну жорсткому податковому тиску приходить інша модель, коли податків у звичному розумінні слова – нема.
У цивілізованому світі відбувається все більший крен до моделі, де держава, в якій діє ефективний суспільний договір, переходить або збирається поступово переходити до дивідендної політики на активи, якими володіє. Таким шляхом зараз пішли Об’єднані Арабські Емірати, Фінляндія, Швеція. Суть у тому, що мешканець міста або держави отримує безумовний дохід від використання активів, які перебувають у розпорядженні конкретної громади або країни.
І в такому випадку виникає інша економічна картинка розвитку соціуму. Немає податкового тиску, але люди, які користуються цими активами для створення і досягнення бізнес-цілей, отримання прибутку, мають за ці активи платити відповідні податки, які йдуть на потреби держави та соціуму. В такій моделі і самому шляху до такої моделі підвищення податків виглядає абсолютно ретроградно і повертає нас мало не до феодальних часів.
Я далекий від думки, що вже завтра українські громадяни почнуть отримувати безумовний дохід, а податки зникнуть як явище. Проте нашим можновладцям варто усвідомити: чим міцніше будуть закручуватися фіскальні гайки, чим вищими будуть податки, тим вищими будуть показники ухиляння від податків. І навпаки – грамотна та продумана податкова політика, зниження навантаження на заробітну плату дозволить поступово вивести бізнес з тіні та збільшити бюджетні надходження.
_large.jpg)